Музичний керівник

БОНДАР Людмила Миколаївна - стаж роботи 1 рік, навчається в Канівському училищі культури та мистецтв.

Впроваджує у роботу з дітьми вокалотерапію та велику увагу приділяє грі вихованців на дитячих музичних інструментах.

                                             КОНСУЛЬТАЦІЯ №1

                                 Оздоровчий потенціал вокалотерапії

Голос - це унікальний інструмент зцілення, що подарувала лю­дині сама природа. Він завжди вібрує - як під час співу, так і під час розмови та шепотіння. Саме вібрація голосу позитивно впливає на ор­ганізм людини. Адже в зовнішній простір вивільняється лише 15-20% звуку, решта звукової хвилі вібрує всередині нас. Ці вібрації масажують наші внутрішні органи, стимулюючи та поліпшуючи їх роботу. Із усіх різновидів вокалотерапії найефективнішим вважають імпровізацію, коли людина сама інтуїтивно добирає необхідні її організму вібрації.

Вокалотєрапія чинить значний оздоровчий вплив на організм дорослого та дитини. Під час співу активно працює діафрагма, маса­жуючи печінку та органи шлунково-кишкового тракту. Цей своєрід­ний масаж запобігає застою жовчі та поліпшує моторику кишківника. Вокальна діяльність - Найліпша форма дихальної гімнастики, що сприяє

вентиляції та розвитку легенів, збільшенню їхньої ємнос­ті. А це доволі важливо для дитячого організму, що росте та розвива­ється. Нижньореберне діафрагмальне дихання, що використовують під час співу, сприяє профілактиці легеневих захворювань, по­ліпшує відходження мокроти та підвищує опірність організму дітей до застуд. До речі, існують методики лікування бронхіальної астми за допомогою співу, адже він не лише знімає напад бронхіальної аст­ми, а й сприяє одужанню.

Завдяки вокалотерапії можна виправити порушення темпо-ритмічної структури мовлення, заїкання, поліпшити звуковимову. Що раніше дитина, яка має проблеми з вимо­вою, почне відвідувати заняття з вокалотерапії або співу, то біль­ше в неї шансів позбавитися цих проблем.

Вокальна діяльність відновить фізичні сили дитини, адже в процесі співу розширюються судини, з організму виводиться мо­лочна кислота, яка утворюється при значних фізичних навантажен­нях. Спів також зміцнює імунну систему: регулярні заняття співом підвищують рівень імуноглобуліну та гідрокортизону - основних показників міцного імунітету. Грамотно організовані заняття з вокалотерапії позитивно впливають на кровообіг.

Короткий і глибокий вдих між музичними фразами миттєво на­сичує кров киснем, що, своєю чергою, сприяє поліпшенню діяльнос­ті серцево-судинної системи та показників крові. Також виконання вправ вокалотерапії:

• стимулює прояв емоцій;
• знижує роздратованість;
• бадьорить надає енергії;
• сприяє зміцненню нервової системи.

Утім, слід пам'ятати, що вокалотерапія має стійкий лікувальний ефект лише за тривалого застосування.

Лікувальний вплив звуків та звукосполучень

Сучасні дослідження свідчать, що вимова певних голосних та при­голосних звуків пов'язана з функціонуванням органів і систем орга­нізму людини. А якщо на видиху проспівувати ці звуки та звукосполу­чення, можна поліпшити загальний стан організму.

Звуки та

звукосполучення

Лікувальний вплив

А- Зміцнення серцево-судинної системи, зняття спазмів жовчного міхура

І- Стимулювання роботи серця, мозку, та зорового аналізатора, поліпшення роботи тонкого кишечника, вентиляція пазух порожнини носа

О- Лікування кашлю, бронхіту, поліпшення роботи підшлункової залози

У- Поліпшення роботи органів дихання, голосових зв'язок, нирок, сечового міхура

И- Поліпшення функціонування слухового аналізатора, зміцнення дихальної системи

Е, В, Н, М-  Поліпшення роботи мозку

С- Стимулювання роботи серця і легенів, активізація мускулатури шлунку і кишечника

Ш- Активізація роботи печінки

Ч-  Поліпшення дихання

К, Щ- Поліпшення функціонування слухового аналізатора

ОМ- Нормалізація кров'яного тиску

УХ, ОХ, АХ- Сприяння очищенню організму выд шлаків

АЙ, ПА- Зменшення болю в серці

АП, АМ, АТ, ІТ, УТ- Виправлення дефектів мовлення

Для досягнення лікувального ефекту всі вищезгадані звуки та звукосполучення слід не просто промовляти, а проспівувати. Залежно від висоти та інтенсивності приспівування вони по-різному впливають на роботу внутрішніх органів.

В статті використано матеріали журналу МЕДИЧНА СЕСТРА ДОШКІЛЬНОГО ЗАКЛАДУ № 3/2015

                           КОНСУЛЬТАЦІЯ №2

                 Гра на дитячих музичних інструментах.

Навчання дітей грі на музичних інструментах відкриває перед ними новий світ звукових фарб, допомагає розвивати музичні здібності і стимулює інтерес до інструментальної музики.

Планомірні і систематичні заняття вихователів і музичних керівників дитячих садків з оркестром організовують дитячий колектив, сприяють інтенсивному та плідного розвитку музикальності. У процесі навчання грі на музичних інструментах йде засвоєння нотної грамоти. Граючи, діти краще розуміють устрій музичних інструментів, розрізняють їх звучання, тембр і природно входять у новий для них світ музичної абетки.

У процесі гри на музичних інструментах удосконалюються естетичне сприйняття й естетичні почуття дитини. Вона сприяє становленню та розвитку таких вольових якостей, як витримка, наполегливість, цілеспрямованість, посидючість. У дітей з'являється почуття взаємодопомоги, увагу до дій товаришів. Гра на музичних інструментах розвиває зосередженість, пам'ять. Знайомство з назвами інструментів, їх тембрами, спеціальними музичними термінами (струни, клавіші, медіатор, оркестр та ін.) Збагачує активний словник дітей, розвиває їх мову.

Коли дитина чує і зіставляє звучання різних музичних інструментів, розвиваються її мислення, аналітичні здібності. Гра на музичних інструментах тренує дрібну мускулатуру пальців рук. Навчаючи дітей грі, педагог сприяє розвитку їх музично-сенсорних здібностей, тембрового, регістрового, гармонійного слуху, почуття ритму, вміння вслухатися в багатопланову і багатоголосну фактуру твору. Нарешті, гра на інструментах створює умови дітям, які з різних причин не вміють чисто інтонувати, виразно рухатися, для активного включення у виконання музики. Тобто гра на інструментах активізує всіх дітей, сприяє координації музичного мислення і рухових функцій організму, розвиває фантазію та творчі здібності, музичний смак, вчить розуміти і любити музику.

Гра на музичних інструментах цінна ще й тим, що може застосовуватися в самих різних умовах - як на заняттях з педагогом, так і в самостійній музичній діяльності, що виникає з ініціативи дітей. Музичні іграшки-інструменти входять у життя дитини - її щоденні ігри, заняття, розваги, відповідають схильностям дітей і об'єднують їх у виконавський колектив.

Таким чином, гра на музичних інструментах впливає на всебічний розвиток особистості, має велике виховне та освітнє значення.

Музична педагогіка давно займається питаннями дитячого музикування. Особливо велика в цій області заслуга Карла Орфа - австрійського композитора і педагога, і співробітників інституту його імені в Зальцбурзі. К. Орф брав участь у конструюванні спеціального інструментарію для дітей («інструменти Орфа»), розробив синтетичні форми музикування, засновані на поєднанні співу і руху, гри на інструментах і читання віршів у ритмі музики.

Сучасні дошкільні установи спираються на віковий досвід застосування у вихованні дітей озвучених іграшок, поширених в народі. Найдавніші іграшки з'явилися ще в I-II ст. Про це, зокрема, свідчать експонати Музею іграшок в Сергієвому Посаді та в Державному музеї іграшок в Києві. Вони являють собою брязкальця і тріскачки з дерева, просвердлених кісток, пізніше з'явилися іграшки з металу. При розкопках в давньоруських містах знайдені глиняні свистульки різноманітних форм (у вигляді кози, півня, собаки, качки і т.д. ).

Історія виникнення оркестру сходить до тих далеких часів, коли по Русі ходили мандрівні музиканти: гуслярі, гудошники, ложкарі, трещітники та ін. На сільських ярмарках і святах вони веселили народ і, самі того не усвідомлюючи, долучали його до музичного мистецтва. У перші оркестри входили: гуслі, гудки, ріжки, тріскачки, свистульки, ложки, жужжалки і т.д.

У XX ст. першим підняв питання про навчання дітей грі на найпростіших музичних інструментах Микола Опанасович Метлов. У 30-х рр. виник перший дитячий оркестр. Він складався з найпростіших ударних інструментів: дзвінків, брязкалець, кастаньєт, бубна, барабана і тощо Цей оркестр дозволив дітям здійснити одне з найзаповітніших їх бажань - «грати музику».

Незабаром в дитячі оркестри стали включати інструменти, на яких можна виконувати мелодію. Першим з них був дерев'яний ксилофон, а потім і інші інструменти: металофони, гітари, дитячі піаніно та роялі, акордеони, тріолі, кларнети, губні гармоніки, ложки, трикутник і духові гармоніки.

Поступово в ужиток дитячого садка увійшли і нові зразки дитячих музичних іграшок та інструментів. Необхідно відзначити, що терміни «музична іграшка» та «дитячий музичний інструмент» умовні. До перших зазвичай відносять той звучний інструмент, який використовується в сюжетно-рольових іграх. До других відносять зменшені, спрощені копії справжніх інструментів, схожі з ними за зовнішнім виглядом і способом звуковидобування.